Ігор Лікарчук: залежне оцінювання якості освіти

1_m

Автор: Ігор Лікарчук, екскерівник Українського центру оцінювання якості освіти.

Ділюся враженнями та супутніми думками від споглядання тієї частини сьогоднішнього засідання нашої «славної» Верховної Ради, де обговорювалися, (якщо це можна назвати обговоренням), зміни до закону про ВО, що стосуються діяльності НАЗЯВО.

Із виступів народних депутатів зрозумів таке. Необхідність прийняття змін пояснюється щонайменше двома причинами.

Перша. МОН заблокувало діяльність обраного НАЗЯВО і для того, щоб розблокувати, потрібно приймати зміни до закону. Як на мене, подібне обгрунтування якщо не дивне, то смішне до реготу. Невже немає інших механізмів, щоб МОН розблокувало діяльність НАЗЯВО? При цьому з трибуни було заявлено, що подібне блокування є не чим іншим як корупційним діянням???????

Друга (а ось тут, як кажуть в Україні й «собака зарита»): Кабмін повинен мати МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ на НАЗЯВО, бо його діяльність фінансується з Держбюджету. Ось тут і приїхали. Яке ж в лиха це НАЗЯВО буде незалежним? Та воно буде залежним від усіх: від ректорів, бо ВНЗ, які ті очолюють, делегуватимуть майбутніх членів НАЗЯВО; від КАбміну, який може (чи не може) затвердити делегованих членів, а в наступному вигнати їх із складу НАЗЯВО; від чиновників МОНУ, які готуватимуть відповідні рішення Кабміну…

То чи потрібна така інституція залежного оцінювання якості освіти? І наскільки обєктивною буде його залежна від усіх оцінка? І чи не було б простіше й чесніше зробити так: виписані в законі повноваження НАЗЯВО передати МОН, розширити його штати й повернутися до колишньої ВАКівсько-ДАКівської практики? Й не морочити голову обіцянками, виборами, розмовами про реформу…