Експерт: Як очистити й оновити систему управління освітою

28_i

Експерт Реанімаційного пакету реформ ПР Світлана Благодєтєлєва-Вовк про необхідність очищення системи управління в освіті.

Від захоплення студентами-активістами Майдану Міністерства освіти і науки України, висунення вимог до докорінних змін в освіті та призначення нового керівництва минув рік.

За цей час до активу реформаторів можна віднести такі досягнення:

1. Створення нової інституційної бази – прийняття Закону України «Про вищу освіту», підготовку нової редакції Закону України «Про освіту», розробку Концепції та Стратегії розвитку освіти та напрацювання нормативних актів для імплементації ЗУ «Про вищу освіту»;

2. Лобіювання пріоритетності реформування освіти та науки на державному рівні – включення реформи освіти та науки під номером тринадцять до п’ятнадцяти першочергових;

3. Оперативне реагування та вирішення проблем студентів і, загалом, функціонування навчальних закладів із зони АТО – напрацювання безпрецедентного досвіду евакуації та розгортання роботи університетів та навчальних закладів на «материковій» Україні в умовах гострого дефіциту ресурсів та часу;

4. Широке залучення громадськості до обговорення проблем стану та розвитку науково-освітнього простору – формування Громадської ради МОНУ, численних робочих груп та інших механізмів комунікацій та врахування суспільної думки (опитування, інформування).

Що залишилось поза увагою представників влади, або до чого поки ще «не дійшли руки»:

1. Оновлення й очищення системи управління наукою та освітою. Можна констатувати блокування дії інститутів ‑ антикорупційного законодавства, імплементації положень Закону України «Про вищу освіту», трудового законодавства з вини керівників та управлінців наукових і навчальних закладів, які є головними вигодоотримувачами старої корумпованої неконкурентоспроможної системи. Вони незацікавлені у проведенні змін і чинять сильний спротив можливостям оновлення. Більше того, існує реальна загроза демаршу, пов’язана з діяльністю окремих реакціонерів та одіозних персон у складі органів державної влади, наприклад, неодноразових спроб просування законодавчих актів про визнання результатів ЗНОрізних років і створення умов для вступу у ВНЗ абітурієнтів з різним ступенем підготовки (див. приклади 1, 2);

2. Переформатування механізму фінансування, що вимагає децентралізації розподілу державних коштів, урізноманітнення джерел фінансування за рахунок включення приватних, комунальних і колективних інвестицій, зростання ваги автономії та громадського самоврядування при забезпеченні життєдіяльності освітніх і наукових організацій;

3. Розв’язання конфліктів і захист прав науковців та освітян. Революція Гідності призвела до висунення громадських активістів з науково-освітнього середовища, які розпочали боротьбу зі старою системою – низькою якістю освіти, корупцією та зловживаннями керівництва, розкраданням державних коштів та активів. На адресу МОН, органів забезпечення правопорядку та слідства надійшли десятки звернень із проханням припинити зловживання та повернути законність у навчальні заклади. Проте, громадяни поки що залишені сам-на-сам із представниками старої системи. Деякі з них уже втратили роботу внаслідок свавілля керівників. Профспілка працівників освіти і науки не захищає інтереси окремих членів, зосередивши діяльність на лобіюванні в органах влади великих питань, наприклад, збереження доплат за наукові ступені та вчені звання. Керівництво первинних профспілкових організацій традиційно виступає на боці директорату. Державні органи з різних причин не поспішають допомагати активістам (див. негативні приклади 1, 2, 3, 4, 5, 6). При цьому можна прогнозувати, що подальше погіршення економічної ситуації призведе до зростання кількості та інтенсивності конфліктів і порушень прав освітян і науковців;

4. Боротьба з корупцією, що до сих пір має декларативний характер. Так, за данимиміжнародної організації «Transparency International», у світі сприйняття ступеня корупції в освіті є високим (значення оцінки становить 3,2 із 5 максимальних, що відповідає «надзвичайній корупції»). При цьому 16 % землян дають хабарі за освіту. В Україні таких 33 %, тобто вдвічі більше, ніж у середньому у світі. «Наша освіта є корумпованою та надзвичайно корумпованою» – так вважають 69 % опитаних співвітчизників.

Автори «Доповіді про корупцію: Освіта» знаходять корупцію на всіх етапах освіти, починаючи з дошкільного виховання до отримання докторського ступеня та проведенення наукових досліджень. Корупція у школах включає зловживання в закупівлях, наявність тіньових шкіл, привидів-учителів («мертвих душ»), відволікання ресурсів, хабарництво в доступі до освіти та купівлю атестатів, кумівство при призначенні на посаду й підроблення дипломів, зловживання у використанні шкільних грантів, прогули та приватні уроки (репетиторство) замість формального навчання. Корупційні дії у вищих навчальних закладах подібні до аналогічних у школах, проте мають і власну специфіку, зокрема: незаконні платежі при прийомі на роботу та вступі у виш, клановість і сімейність в управлінні, хабарництво при розміщенні в гуртожитках, плагіат, «невстановлене авторство» публікацій в академічних журналах. Незважаючи на універсальний характер корупції в Україні, її визнано проблемою, вирішення якої дозволить зберегти державність, підвищити рівень та якість життя громадян, а також сприятиме зростанню політичного, економічного, соціального та культурного потенціалу країни.

Отже, практично весь спектр проблем в освіті та науці, які до сих пір не вирішуються, пов’язані з «людським фактором». Очевидно, що для їх розв’язання потрібні значні ресурси: матеріальні, фінансові, інформаційні. І, найперше – очищення й оновлення системи управління через залучення високоморальних мотивованих професіоналів, які повинні замінити дискредитованих керівників та управлінців.